Вивчено комунікативно-прагматичні характеристики категорії адресованості в офіційному та неофіційному дискурсах на матеріалі малих текстів, а саме: вступної статті законодавчого дискурсу та вступу науково-технічної статті (офіційний дискурс), а також анекдоту (неофіційний дискурс). Розкрито суть поняття "модель адресата" та її топологічні властивості, побудовано модель адресата офіційного і неофіційного дискурсів та власні моделі міжсуб'єктної інтеракції у межах офіційного та неофіційного дискурсів. Зазначено, що адресованість офіційного дискурсу субординованому інтелектуально-логічному адресатові-професіоналу/автоадресату, що є дорослою людиною, зумовлює добір адресантом продукційних і стилістичних стратегій, що реалізуються у домінуванні еспліцитно вираженої інформації, раціональної оцінки, побудові дискурсу за жорсткою композиційною моделлю. Адресованість неофіційного дискурсу "рівному" "загальнопрофесійному" емоційно-інтуїтивному/інтелектуально-логічному адресатові, що диференціюється за віком, іноді за статтю та національністю, визначає добір адресантом продукційних та стилістичних стратегій, що реалізуються у домінуванні імпліцитно вираженої інформації, емоційної оцінки, у побудові дискурсу за узуальною моделлю.

  Скачати повний текст